Проблема урізноманітнення форм роботи на уроці, мабуть, вічна, як сам урок. Усе залежить від особистості вчителя, рівня його майстерності. Величезна кількість фахових педагогічних видань містить перлини досвіду, які допомагають швидко й якісно перевірити знання дітей, розширити їхній кругозір, ефектно розпочати нову тему, вміло використовувати гру. Тож, шановні колеги, починаємо створювати урок!
- Знайди помилку! Учитель дає учням певний матеріал і просить знайти у викладі помилки (можна навіть вказати їх кількість). Або учні самі вдома готують розповідь із помилками з певної теми.
- Задачі без запитань. Одет Бассис із Франції часто пропонує молодшим учням на уроках математики задачі без запитань. Фактично дано опис певної ситуації. Діти вникають у неї й самі ставлять численні запитання.
- Слово-речення-запитання-відповідь. Учитель вказує на учня й каже:"Слово" (можна показати картинку). Учень називає слово. Інший учень складає речення з названим словом. Третій учень ставить запитання до цього речення. Четвертий учень відповідає на поставлене запитання. Варіант для уроку фізики: слово (швидкість) - значення (дати визначення) - речення (швидкість тіла в стані спокою дорівнює нулю) - запитання (чи правильно, що тіло перебуває в стані спокою, якщо його швидкість дорівнює нулю?) - відповідь (не обовязково: це може бути середня або миттєва швидкості, коли прискорений рух змінюється на уповільнений).
- Відгадай, хто я. Запропонувати учням виступити від імені відомої особи, вченого, державного діяча, не називаючи його, а описуючи.
- Фізичне доміно "Закінчити фрази". Учням пропонують фрази, які не мають закінчення і необхідно підібрати до них правильні відповіді.
- "Розминка". Учитель на початку уроку пропонує учням закінчити речення одним словом так, щоб отримати правильне твердження.
- "Асоціативний кущ". Записати на дошці або в центрі аркуша ключове слово чи фразу, виділити її певним чином; записати слова чи фрази, які спадуть на думку; ставити знаки питання біля частин куща, в яких є невпевненість; заповнивши "кущ", указати проблеми або теми, для розглядання яких потрібна додаткова інформація.
- "Обери позицію". Учитель пропонує учням розглянути проблемну ситуацію. Учні мають виконати такі дії: позначити свою позицію, поставивши крапку на шкалі (на аркуші паперу або дошці); навести аргументи на підтвердження своєї думки; ознайомитися з матеріалом або провести практичний дослід, або розібрати необхідне доведення, або виконати обчислення, які допоможуть вирішити проблему; після завершення роботи, якщо думка змінилася, зайняти іншу позицію (хоча дотримання цієї позиції не є обов'язковим).
- "Ключові слова". Зміст методу полягає у визначенні "ключових" слів уроку, тобто основних термінів, які позначають фізичні величини, явища, пристрої, знання про які були отримані протягом уроку. Метод можна застосовувати на початку уроку після оголошення теми та плану її вивчення для визначення мети або наприкінці уроку для підбиття підсумку. Учні виділяють "ключові" слова уроку і пояснюють свою позицію.
- "Прес". Цей метод допомагає навчитися знаходити вагомі аргументи і формулювати свою думку щодо спірного питання; формулювати ідеї у вигляді чіткої й логічної структури. Метод може бути використаний на будь-якому етапі уроку у такий спосіб: висловити свою думку: "Я вважаю..."; пояснити пігрунтя такої думки: "Оскільки..."; навести приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції "...наприклад..."; узагальнити, формулювати висновки: "Отже,.." або "таким чином...".
- "Барон Мюнхаузен". Від імені барона Мюнхаузена дають помилкове твердження. Завдання гравців - розвінчати "брехню". Наприклад, у 7-му класі після вивчення дифузії в твердому тілі можна розповісти таку казочку: барон, що виграв багато грошей, наповнив гаманець золотом і сріблом і рушив додому, але, поки йшов, монети зрослися одна з одною і зіпсувалися. Учні швидко розвінчують Мюнхаузена, бо дифузія в твердих тілах - дуже тривалий процес.
- «Інформатичний футбол». Учитель запитує першого учня, а далі учень, який відповідає, вибирає наступного, тобто умовно «дає пас» у «інформатичному футболі».
- «Всезнайка-Незнайка». Учитель-Всезнайка починає питання зі слів «Я знаю, що…А ти?» і учень повинен дати повну відповідь, починаючи її зі слів «Я знаю…» і стає Всезнайкою; якщо учень не може відповісти, то він стає Незнайкою.
- Гра «Хто більше» Учні діляться на три команди і по черзі відповідають на поставлені завдання; якщо команда не знає відповіді, то пропускає хід; команда, що жодного разу не помилилась і не пропустила хід, є переможцем.
- Гра «Я – журналіст» Учні уявляють, що вони журналісти відомої газети або програми і повинні розповісти про урок у вигляді своєї статті.
- Гра «Вірю-не вірю!» Учні дають відповідь після слів вчителя «Чи вірите ви, що…».
- Гра «Хрестики-нулики» Клас ділиться на дві команди з назвами «Хрестики» і «Нулики». На дошці - традиційне для цієї гри поле 3x3см. Перемагає, як завжди, команда, яка першою закреслить рядок із трьох секторів. Ходи роблять по черзі. Причому, якщо команда, яка вибрала сектор, із завданням справляється, в ньому виставляють її знак (скажімо, хрестик), а якщо завдання не виконано, - сектор програний і в ньому з'являється знак суперників (нулик) без будь-яких зусиль з їхнього боку.
- Гра «Ланцюгова реакція» Будь-який учень задає питання щодо нової теми до конкретного однокласника. Той повинен відповісти і поставити питання вже до іншого учня. Таким чином виконується підсумок уроку ланцюговою реакцією.
- Гра «Чарівна квітка побажань» Учитель передає квітку учням і кожен, відриваючи пелюсток, починає своє речення зі слів: «Я бажаю…». Наприклад, я бажаю навчитися розв’язувати задачі з даної теми, або, я бажаю, щоб мої знання вдосконалювались і т.д.
- Гра «Ти мені – я тобі» Учні задають питання, які вони готували протягом уроку, своїм сусідам по парті.
- "Третій зайвий". Учні повинні визначити зайве поняття та прокоментувати свій вибір.
Коментарі
Дописати коментар