Наукові основи сучасного аналізу уроку

Наукові основи сучасного аналізу уроку

АНАЛІЗ УРОКУ

Для чого аналізується урок? Відповісти на це питання не так просто, хоча б тому, що існує безліч видів аналізу й у кожного – своя мета.

Аналіз — логічний прийом пізнання, що представляє собою уявне розкладання предмета (явища, процесу) на частини, елементи або ознаки, їхнє зіставлення й послідовне вивчення з метою виявлення істотних, тобто необхідних і певних якостей і властивостей. Він необхідний для:

– підвищення якості навчання;

– поліпшення процесу викладання;

– осмислення вчителем сукупності власних теоретичних знань, способів, прийомів роботи в їхньому практичному застосуванні у взаємодії із класом і конкретними учнями;

– для оцінки своїх слабких і сильних сторін;

– визначення нереалізованих резервів, уточнення індивідуального стилю діяльності.

Сам по собі аналіз уроку як процес усвідомлення й самопізнання формує у вчителя аналітичні здібності, розвиває інтерес і визначає необхідність вивчення проблем навчання.

Ефективність уроку великою мірою залежить від уміння вчителя аналізувати психологічні особливості управління діяльністю дітей, передбачати наслідки педагогічних впливів, враховувати  психологічні критерії педагогічної діяльності. Важливим елементом професійної майстерності учителя є його здатність до психологічного аналізу та самоаналізу уроку.

Алгоритм аналізу традиційного уроку:

1. Загальні відомості про урок: дата, клас, устаткування, ТЗН.

2. Організація уроку: початок уроку, підготовленість класу до уроку, уміння вчителя мобілізувати увагу учнів на навчальну роботу, створення робочої обстановки в класі.

3. Тема й основні завдання уроку: доведення до учнів теми уроку, освітніх, виховних, розвиваючих завдань уроку.

4. Організаційні сторони уроку:

– структура уроку;

– відповідність структури уроку його змісту й цілям;

– взаємозв'язок етапів уроку, видів навчальної діяльності;

– доцільність розподілу часу на уроці;

– зайнятість учнів на уроці;

– сполучення колективних, групових і індивідуальних форм роботи. 5. Зміст діяльності вчителя й учнів на уроці: ефективність використання раніше набутих знань, умінь і навичок, виховання в процесі навчання, ефективність використання життєвого досвіду школярів з метою розвитку в них пізнавальної активності, самостійності.

6. Відповідність застосованих методів вивчення нового матеріалу цілям, змісту уроку, а також віковим особливостям учнів.

7. Роль і місце самостійної роботи на уроці: місце підручника, використання наочності, характер питань і завдань.

8. Психологічні основи уроку:

– розвиток уваги, пам'яті, мислення, уяви, активності, сприйняття учнів;

– ритмічність уроку: чергування легкого матеріалу з важким, письмових видів діяльності з усними;

– навантаження протягом уроку.

9. Доцільність дидактичних завдань, поставлених перед домашнім завданням: наявність, обсяг, характер домашніх завдань.

10. Індивідуальний підхід: стиль роботи вчителя, педагогічний такт, кругозір, уміння триматися й керувати класом, оцінка знань і діяльності учнів на уроці, дотримання гігієнічних правил, умов підтримки працездатності учнів на уроці.

11. Висновки й пропозиції.

В основі психологічного аналізу розвиваючого уроку закладені такі принципи розвиваючого навчання:

– урок проводиться не заради уроку, а заради учня;

– на уроці не слід примушувати, лаяти, карати за невиконання, а так організовувати діяльність учнів, щоб вимоги вчителя стали внутрішніми спонуканнями учнів. Дія, засвоєння під примусом руйнується відразу, як тільки змінюються умови. Дія, засвоєна за внутрішнім переконанням, залишається й за умов, що змінилися;

– успіх навчання й виховання залежить як від зовнішніх факторів змісту, методики, майстерності вчителя тощо, так і від внутрішніх умов індивідуально-психологічних особливостей учнів, рівня розумового розвитку, ставлення до навчання, особливості самоорганізації навчальних здатностей.

Разом з аналізом уроку необхідний і самоаналіз уроку.

Самоаналіз уроку, як один з інструментів самовдосконалення вчителя, формування й розвитку його професійної якості, дає можливість:

1. Формувати й розвивати творчу свідомість, що проявляється в умінні сформулювати й поставити мету своєї діяльності й діяльності учнів.

2. Розвити вміння встановлювати зв'язки між умовами педагогічної діяльності й засобами досягнення педагогічних цілей.

3. Формувати вміння чітко планувати, передбачати результати своєї педагогічної праці.

4. Сформувати педагогічну самосвідомість учителя, коли він поступово починає бачити, розуміти необхідний та істотний зв'язок між способом його дій і кінцевим результатом уроку.

Основні вимоги до самоаналізу:

– місце уроку, що розбирається, у системі уроків з досліджуваної темі;

– обґрунтування освітньої й виховної цілей уроку й виконання наміченого плану уроку;

– характеристика класу й мотивація відбору навчального матеріалу для даного уроку;

– психологічна й педагогічна оцінка системи навчальних завдань і вправ, виконаних учнями на уроці;

– оцінка розвитку самостійного мислення учнів на уроці;

– мотивація вибору методів уроку, оцінка відповідності даних методів цілям і змісту уроку, виконанню поставлених завдань;

– задоволеність або незадоволеність учителем уроком (його окремими частинами);

– заходи, намічені вчителем щодо усунення недоліків;

– оцінка й обґрунтування досягнутих на уроці результатів;

– самооцінка як одна з умов творчої праці вчителя.

Пам'ятка-алгоритм для самоаналізу уроку:

1. Який був задум уроку й чому?

Яке місце уроку в темі, розділі, курсі? Як він пов'язаний із попередніми, на що в них опирається? Як він працює на наступні уроки, теми, розділи? Як були враховані особливості уроку, його специфіка? Як був визначений тип уроку й чому?

Які особливості учнів були враховані при підготовці до уроку й чому?

Які завдання ставилися на уроці й вирішувалися й чому?

Чому була вибрана саме така структура уроку?

Обґрунтування ходу уроку, діяльність учителя й учнів. Чому був зроблений акцент саме на даному змісті, обраний саме такий зміст методів, засобів і форм навчання? Як здійснювався диференційований підхід до учнів на уроці? Як здійснювалося управління навчальною діяльністю школярів (стимулювання, організація, контроль, оцінка, робота над помилками й чому)?

Які умови були створені для проведення уроку (навчально-матеріальні, психологічні, гігієнічні, естетичні). Як здійснювалася економія часу?

2. Чи були відхилення від цього плану в ході уроку, якщо так, то чому?

3. Чи вдалося вирішити на необхідному рівні поставлені завдання й уникнути при цьому перевантаження учнів? Самооцінка уроку.

4. Які причини невдач і недоліків проведеного уроку?

5. Які висновки з результатів уроку необхідно зробити на майбутнє?

Самоаналіз уроку

1. Яке місце даного уроку в темі, розділі, курсі; чи пов'язаний він із попередніми, на що в них опирається? Як цей урок працює на наступні уроки? У чому його специфіка?

2. Яка характеристика реальних навчальних можливостей учнів даного класу? Які особливості учнів були враховані мною при плануванні уроку? Чи опиралася на діагностику загальнавчальних спеціальних умінь?

3. Які завдання я вирішую на уроці:

а) загальноосвітні;

б) виховні; 

в) розвиваючі? 

Чи була забезпечена їхня комплектність? Які завдання були для мене головними, стрижневими, як ураховано в завданнях особливості класу й окремих груп школярів?

4. Чому обрана структура уроку була раціональна для рішення цих завдань? Чи раціонально виділений час на опитування вивченого нового матеріалу, закріплення, розбору домашнього завдання (якщо урок ком-бінований)? Логічний зв'язок між різними етапами уроку.

5. На якому змісті (на яких поняттях, ідеях, положеннях, фактах) робиться головний акцент на уроці й чому? Чи виділений об'єкт міцного засвоєння, тобто із усього розказаного виділити головне ясно й чітко, щоб діти не загубилися в обсязі другорядного?

6. Яке сполучення форм навчання було обрано для розкриття нового матеріалу й чому? Чи необхідний диференційований підхід до учнів? Що покладено в основу диференціації? Що диференціювалося? Тільки обсяг, або тільки зміст, або ступінь допомоги, зробленої учнем, або все в сукупності?

7. Як був організований контроль за засвоєнням знань, умінь, навичок учнів? У яких формах і яких методах він здійснювався?

8. Як використався на уроці навчальний кабінет? Чи доцільно використалися засоби навчання?

9. За рахунок чого на уроці підтримувалася психологічна атмосфера, у чому конкретно проявлялася культура спілкування із класом, групою? Поведінка у критичній ситуації? Як був реалізований виховний вплив особистості учителя?

10. За рахунок чого забезпечувалася висока працездатність учнів протягом усього уроку?

11. Які були продумані запасні ходи для непередбаченої ситуації? Чи були передбачені інші методичні варіанти проведення уроку?

12. Чи вдалося повністю реалізувати всі поставлені завдання? Якщо не вдалося, то чому? Які?

Орієнтовна схема повного аналізу уроку:

1. Організація початку уроку.

2. Ефективність перевірки домашнього завдання.

3. Перевірка ґрунтовності знань.

4. Постановка пізнавального завдання.

5. Актуалізація знань і способів діяльності учнів.

6. Застосування методів проблемного навчання.

7. Співвідношення діяльності вчителя і учнів.

8. Організація самостійної роботи учнів.

9. Забезпечення позитивної мотивації навчання.

10. Забезпечення активності учнів.

11. Зв’язок матеріалу з життям, з практикою.

12. Володіння вчителем способами створення проблемних ситуацій.

13. Наявність зворотного зв’язку з учнями в ході уроку.

14. Доцільність та ефективність використання наочності, ТЗН.

15. Врахування учителем індивідуальних особливостей учнів.

16. Диференціація завдань під час уроку.

17. Поетапність у вивченні нового матеріалу.

18. Тактовність та демократичні взаємини з дітьми.

19. Раціональність використання часу.

20. Ефективність контролю за роботою учнів, оцінка знань та вмінь.

21. Адекватність самооцінки учня оцінці вчителя.

22. Розробка алгоритму для виконання домашнього завдання.

23. Підведення підсумків уроку.

24. Ступінь емоційного впливу уроку на учнів.

25. Відповідність типу уроку поставленій меті

Схема аналізу уроку математики:

1. Відповідність теми уроку програмі.

2. Відповідність змісту та структури уроку поставленій меті.

3. Науковість викладу вчителем програмового матеріалу, його практична спрямованість.

4. Здійснення зв’язку раніше вивченого матеріалу з новим (повторення, закріплення, узагальнення).

5. Методи та засоби передачі матеріалу, розв’язування задач.

6. Ефективність використання технічних засобів навчання.

7. Застосування наочних посібників (таблиці, схеми, плакати).

8. Використання на уроці різноманітних видів робіт та завдань, що вимагають застосування здобутих учнями теоретичних знань.

9. Формування навичок самостійно здобувати та поглиблювати знання.

10. Здійснення диференційованого навчання.

11. Контроль за рівнем якості засвоєння знань учнями, цілеспрямованість та планомірність його здійснення.

12. Обсяг, рівень, доступність, система перевірки домашніх завдань.

13. Зацікавленість учнів темою, змістом та методами ведення уроку.

14. Розвиток логічного мислення. Активізація розумової діяльності учнів.

15. Досягнення мети, цілей та завдань уроку.

Аналіз відвіданого уроку 

Тема уроку: Внутрішня будова птахів.

Мета уроку: формувати в учнів знання про внутрішню будову птахів; розвивати вміння використовувати отримані знання на практиці. 

   Тип уроку: комбінований.

   Структура уроку: 

Дії вчителя	Дії та реакція учнів
І. Організаційна частина. 1. Привітання учнів. Емоційна підтримка учнів.	Учні емоційно спокійні, готові до уроку.
ІІ. Актуалізація опорних знань. 1. Біологічний диктант по темі     „ Особливості будови скелета птахів”.	1. Зосереджуються, обдумано записують відповіді.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.  Повідомлення про загальні особливості внутрішньої будови птахів.	Учні проявляють інтерес і готовність слухати.
ІV. Вивчення нового матеріалу. 1.Розповідь учителя з використанням презентації. 2. Робота у зошиті. 3. Постановка проблемного запитання щодо біологічної доцільності особливостей внутрішньої будови птахів.	1. Уважно слідкують за поданням матеріалу. 2.Переключаються на письмову роботу. 3.Висувають аргументовані версії.
V. Закріплення матеріалу. Вправа: в однієї половини учнів класу лежать аркуші із запитаннями, а в іншої половини – відповідями на них. Перша половина читає запитання, а інші мають знайти правильну відповідь, швидко підняти руку і зачитати.	Активно виконують завдання.
VІ. Домашнє завдання	Параграф 31. Пошукове завдання: порівняти особливості внутрішньої будови птахів різних видів .

    1. Урок за типом засвоєння нових знань.

Чіткість його визначається ло­гічним взаємозв’язком окремих структурних частин, які опти­мально витримані за часом, мають свою мету та зміст і відзначаються логічною завершеністю. Це під­тверджує достатню культуру пе­дагогічної праці. Раціонально, вдумливо і дидак­тично грамотно визначена основна мета уроку, вона чітко випливає зі змісту навчального матеріалу, від­повідає віковим і інтелектуальним особливостям учнів класу та несе в собі інформацію про кінцевий результат уроку.

Відповідно до місця уроку, основної мети та завдань окремих його частин, які чітко формулю­ються перед учнями та узгоджу­ються з їхнім особистим досвідом, тип вибрано правильно. З ураху­ванням особистісно орієнтованого підходу до навчання вчитель на­дає перевагу гнучкій (або стійкій) структурі уроку.

Уміло проводиться мотива­ція навчальної діяльності учнів на всіх етапах уроку, що сприяє збудженню їхнього інтересу до вивчення нової теми, творчої ді­яльності.

Зміст уроку повністю відпові­дав вимогам навчальної програми та меті поставлених завдань.

Кваліфіковано реалізовано  принципи навчання.

2. Свідомому засвоєнню ново­го матеріалу слугувало методич­но правильно організоване повто­рення раніше вивченого матеріалу та актуалізація опорних знань, умінь і навичок учнів.

Належним чином було про­ведено перевірку домашнього за­вдання. Оптимально використано час на цю роботу. Перевірка знань учнів характеризується чіткістю мети. Опитування мало науковий характер, що в першу чергу обу­мовлювалося вмінням виправляти помилки в ході відповіді та залу­ченням до цієї роботи учнів.

       Робота з вивчення нового ма­теріалу характеризується кон­кретністю й чіткістю реалізації основних завдань уроку. Виклад нового матеріалу відзначається логічністю, умілим виділенням головного, істотного. Учитель розкриває зміст теми цікаво, до­ступно, з наукових позицій, ви­користовує останні досягнення. Новий матеріал вивчається в процесі самостійної роботи, яка носить творчий пошу­ковий характер. Це сприяє розви­тку в учнів самостійності, допит­ливості, здатності встановлювати певні закономірності. До осно­вних висновків учні приходили самі, а вчитель при цьому зберігав керівну роль.

Педагог уміло пов’язує мате­ріал теми з життям, виробничим оточенням і робить це так, що цей зв'язок випливає зі змісту вивче­ного матеріалу та  є його логічним продовженням.

У ході подання нового мате­ріалу проводиться безпосередня перевірка якості розуміння його учнями. Засвоєння нового мате­ріалу школярами на уроці є опти­мальним.

Постановка вчителем питань стимулює розвиток розумових сил, не налаштовує на заучування, активізує думки, виховує інтерес до навчання. Питання, які ставить учитель, вимагають вдумливого читання, розуміння та осмислен­ня матеріалу, але не його механіч­ного заучування. Учитель направ­ляє хід думки учнів таким чином, щоб вони активно, зосереджено намагались побачити невидиме, зрозуміти приховане, розглянути незвичайне у звичайному, у тому, що зустрічається на кожному кро­ці (розумова активність). Види роботи відповідали віковим осо­бливостям учнів, дозволили вчи­телю активізувати навчальну їхню діяльність, що в кінцевому під­сумку було результатом того, що учні були не пасивними слухача­ми, а активними учасниками.

         Використання різних видів робо­ти сприяло зниженню втомленості учнів у процесі роботи. Це позитивна сторона уроку, глибоко продумана вчителем.

3. Оптимально організовано самостійну роботу учнів під ке­рівництвом учителя з урахуван­ням рівня їхніх навчальних мож­ливостей. Самостійна пошукова діяльність учнів на уроці забезпе­чувалася в процесі співпраці вчи­теля та школярів. Колективна робота учнів уміло поєднується з виконанням індивідуальних диференційова­них завдань.

4. Використання наочності та технічних засобів навчання, їх застосування дозво­лило не тільки доступно викласти новий матеріал і закріпити його,
але і зекономити час на вироблен­ня практичних умінь і навичок в учнів на самому уроці. Ви­користання технічних засобів і за­собів наочності допомогло учням глибше проникнути в суть вивче­ного матеріалу.

Запитання вчителя до учнів ак­тивізували їх до самостійних су­джень і практичних дій, направ­ляли на доказову відповідь. Це сприяло більш повній реалізації на уроці принципу виховуючого та розвиваючого навчання. Протя­гом уроку (у процесі опитування) учи­тель добився від своїх учнів гра­мотної  і повної відповіді, точних  формулювань.

Педагог пропонує не лише від­творити пройдений матеріал, але і виділити із нього найбільш іс­тотне, підтвердити практичні на­вики теоретичними положеннями. Доповнює і поглиблює відповіді учнів, стимулює їх на активне, свідоме засвоєння матеріалу по­становкою цілого ряду запитань. Оптимальним у процесі перевірки є співвідношення теоретичних та практичних завдань.

Слід відмітити вміння учнів триматися під час відповіді як з місця, так і біля дошки, звер­нутися до вчителя, доповнити чи поправити відповідь товариша.

5. Оцінювання роботи учнів проводилося відповідно до крите­ріїв, об’єктивно й аргументовано. Отримані учнями бали виставлено в щоденники.

Позитивним у роботі вчителя з учнями на етапі усвідомлення матеріалу є те, що він дає час на обдумування, використовує різ­ні форми роботи та  види на­очності.

     Упродовж уроку знання застосовувались у вправах, учні зробили значний крок на шляху розвитку. Навчання здій­снювало вплив на розвиток і ви­ховання школярів, тому що учитель враховував навчальні можливості
кожного з них. Урок сприяв роз­витку кожної дитини, її пам’яті, мислення, волі, ефективно орга­нізовувалась пізнавальна діяль­ність школярів.

Майстерність учителя вияв­лялася у тому, що знання, набу­ті учнями на попередніх уроках, вдало застосовуються і надалі, повторення оптимально спів­відноситься з вивченням ново­го матеріалу таким чином, що для цього не потрібно спеціаль­но виділяти час. Систематич­на робота вчителя в даному на­прямку дасть змогу повторюва­ти учнями матеріал без завдань для домашнього повторення за підручником.

Весь клас працював активно і з інтересом.

6. Заслуговує на увагу робота з вироблення культури навчальної праці, У кожного на парті є все необхідне. У результа­ті,  при зміні одного виду роботи на інший не витрачається доро­гоцінний час. Записи в зошитах, на дошці ведуться чітко й акурат­но. Постійно організовується ро­бота школярів з навчальним під­ручником.

7. З точки зору виховного впли­ву уроку, перш за все треба відмі­тити особистість учителя. Спокій­ний тон, уважне і добре ставлення до учнів у поєднанні з вимогливіс­тю, манера звертатися до класу, витримка – усе це передається дітям і слугує еталоном людських стосунків. Вихованню учнів спри­яли засоби навчання, а саме есте­тика їхньої форми і змісту. Вияв­ленню творчого потенціалу шко­лярів сприяли вдало застосовані методи і форми роботи. Урок відзначається свідо­мою робочою дисципліною.

8. Продумано і своєчасно дано домашнє завдання. Зміст його ви­пливає із усього ходу уроку і но­сить творчий характер, активізує учнів самостійно робити виснов­ки, поглиблювати і завершувати роботу, розпочату на уроці (вдо­сконалення вмінь, підготовка до оволодіння знаннями в класі, спостереження над предметами та явищами природи і праці, за­доволення і розвиток багатогран­них інтелектуальних запитів). Учитель зробив потрібні роз’яс­нення щодо виконання завдання і перевірив рівень розуміння ходу його виконання учнями, попере­див учнів про можливі труднощі під час виконання завдання та дав  рекомендації щодо  подолання.

     Задаючи читати матеріал за під­ручником, педагог дає питання, над якими, читаючи, треба поду­мати. Задані практичні завдання орієнтовані на застосування, по­глиблення знань, учитель показує, як треба зіставляти, осмислювати теоретичні закономірності з ви­конанням даного завдання (що аналогічна робота виконувалась у класі). Суттєву роль відіграє індивідуалізація домашнього за­вдання –  це доводить, що вчи­тель вивчає можливості, здібності кожної дитини.

9. На уроці створено належні матеріальні, морально-психоло­гічні, гігієнічні, естетичні умови. Урок проходить у чистому, добре провітреному класі    .Заняття проведено в досить високому темпі, раціонально ви­користано кожну хвилину.

Мети уроку досягнуто.

10. Заняття має логічне завер­шення: проводиться перевірка за­вдань, які дано учням перед йо­го початком. Висновки з уроку робить учитель. Прийоми мотивації та організації навчальної роботи учнів упродовж уроку сприяють створенню такої ситуа­ції, при якій учні відчувають за­доволення від своїх успіхів у на­вчанні (“ситуація успіху”). Зміст уроку сприяв розвитку в учнів інтересу до навчання. Активна ро­бота учнів у ході уроку дозволяє зробити висновок про те, що ма­теріал з теми засвоєно. Звертає на себе увагу кропітка, продумана, здійснювана з уроку в урок підго­товка вчителя та учнів до активної роботи, система роботи педагога з підготовки учнів до тематичного оцінювання.

         11. Урок проведено відповідно до обгрунтованого, чіткого плану, складеного вчителем у процесі підготовки до нього. Він оптимально коригується учителем відповідно до обставин.

         Враження від уроку позитивні. Загальна оцінка результативності уроку – відмінно.

  

Аналіз відвіданого уроку

Тема уроку: Віруси, їхній хімічний склад, будова, життєві цикли.

Мета уроку: формувати в учнів знання про будову та особливості життєвих циклів вірусів; розвивати вміння використовувати отримані знання на практиці. 

   Тип уроку: комбінований.

   Структура уроку: 

Дії вчителя	Дії та реакція учнів
І. Організаційна частина. 1. Привітання учнів. Емоційна підтримка учнів.	Учні емоційно спокійні, готові до уроку.
ІІ. Актуалізація опорних знань. 1. Біологічний диктант по темі   «Доклітинні форми життя».	1. Зосереджуються, обдумано записують відповіді.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.  Повідомлення про загальні особливості будови та життєвих циклів вірусів.	Учні проявляють інтерес і готовність слухати.
ІV. Вивчення нового матеріалу. 1.Розповідь учителя з використанням презентації. 2. Робота у зошиті. 3. Постановка проблемного запитання щодо біологічної доцільності існування до клітинних форм життя.	1. Уважно слідкують за поданням матеріалу. 2.Переключаються на письмову роботу. 3.Висувають аргументовані версії.
V. Закріплення матеріалу. Вправа: в однієї половини учнів класу лежать аркуші із запитаннями, а в іншої половини – відповідями на них. Перша половина читає запитання, а інші мають знайти правильну відповідь, швидко підняти руку і зачитати.	Активно виконують завдання.
VІ. Домашнє завдання	Параграф 35. Пошукове завдання: різноманіття світу вірусів.

    1. Урок за типом засвоєння нових знань.

Чіткість його визначається ло­гічним взаємозв’язком окремих структурних частин, які опти­мально витримані за часом, мають свою мету та зміст і відзначаються логічною завершеністю. Це під­тверджує достатню культуру пе­дагогічної праці. Раціонально, вдумливо і дидак­тично грамотно визначена основна мета уроку, вона чітко випливає зі змісту навчального матеріалу, від­повідає віковим і інтелектуальним особливостям учнів класу та несе в собі інформацію про кінцевий результат уроку.

Відповідно до місця уроку, основної мети та завдань окремих його частин, які чітко формулю­ються перед учнями та узгоджу­ються з їхнім особистим досвідом, тип вибрано правильно. З ураху­ванням особистісно орієнтованого підходу до навчання вчитель на­дає перевагу гнучкій (або стійкій) структурі уроку.

Уміло проводиться мотива­ція навчальної діяльності учнів на всіх етапах уроку, що сприяє збудженню їхнього інтересу до вивчення нової теми, творчої ді­яльності.

Зміст уроку повністю відпові­дав вимогам навчальної програми та меті поставлених завдань.

Кваліфіковано реалізовано  принципи навчання.

2. Свідомому засвоєнню ново­го матеріалу слугувало методич­но правильно організоване повто­рення раніше вивченого матеріалу та актуалізація опорних знань, умінь і навичок учнів.

Належним чином було про­ведено перевірку домашнього за­вдання. Оптимально використано час на цю роботу. Перевірка знань учнів характеризується чіткістю мети. Опитування мало науковий характер, що в першу чергу обу­мовлювалося вмінням виправляти помилки в ході відповіді та залу­ченням до цієї роботи учнів.

       Робота з вивчення нового ма­теріалу характеризується кон­кретністю й чіткістю реалізації основних завдань уроку. Виклад нового матеріалу відзначається логічністю, умілим виділенням головного, істотного. Учитель розкриває зміст теми цікаво, до­ступно, з наукових позицій, ви­користовує останні досягнення. Новий матеріал вивчається в процесі самостійної роботи, яка носить творчий пошу­ковий характер. Це сприяє розви­тку в учнів самостійності, допит­ливості, здатності встановлювати певні закономірності. До осно­вних висновків учні приходили самі, а вчитель при цьому зберігав керівну роль.

Педагог уміло пов’язує мате­ріал теми з життям, виробничим оточенням і робить це так, що цей зв'язок випливає зі змісту вивче­ного матеріалу та  є його логічним продовженням.

У ході подання нового мате­ріалу проводиться безпосередня перевірка якості розуміння його учнями. Засвоєння нового мате­ріалу школярами на уроці є опти­мальним.

Постановка вчителем питань стимулює розвиток розумових сил, не налаштовує на заучування, активізує думки, виховує інтерес до навчання. Питання, які ставить учитель, вимагають вдумливого читання, розуміння та осмислен­ня матеріалу, але не його механіч­ного заучування. Учитель направ­ляє хід думки учнів таким чином, щоб вони активно, зосереджено намагались побачити невидиме, зрозуміти приховане, розглянути незвичайне у звичайному, у тому, що зустрічається на кожному кро­ці (розумова активність). Види роботи відповідали віковим осо­бливостям учнів, дозволили вчи­телю активізувати навчальну їхню діяльність, що в кінцевому під­сумку було результатом того, що учні були не пасивними слухача­ми, а активними учасниками.

         Використання різних видів робо­ти сприяло зниженню втомленості учнів у процесі роботи. Це позитивна сторона уроку, глибоко продумана вчителем.

3. Оптимально організовано самостійну роботу учнів під ке­рівництвом учителя з урахуван­ням рівня їхніх навчальних мож­ливостей. Самостійна пошукова діяльність учнів на уроці забезпе­чувалася в процесі співпраці вчи­теля та школярів. Колективна робота учнів уміло поєднується з виконанням індивідуальних диференційова­них завдань.

4. Використання наочності та технічних засобів навчання, їх застосування дозво­лило не тільки доступно викласти новий матеріал і закріпити його,
але і зекономити час на вироблен­ня практичних умінь і навичок в учнів на самому уроці. Ви­користання технічних засобів і за­собів наочності допомогло учням глибше проникнути в суть вивче­ного матеріалу.

Запитання вчителя до учнів ак­тивізували їх до самостійних су­джень і практичних дій, направ­ляли на доказову відповідь. Це сприяло більш повній реалізації на уроці принципу виховуючого та розвиваючого навчання. Протя­гом уроку (у процесі опитування) учи­тель добився від своїх учнів гра­мотної  і повної відповіді, точних  формулювань.

Педагог пропонує не лише від­творити пройдений матеріал, але і виділити із нього найбільш іс­тотне, підтвердити практичні на­вики теоретичними положеннями. Доповнює і поглиблює відповіді учнів, стимулює їх на активне, свідоме засвоєння матеріалу по­становкою цілого ряду запитань. Оптимальним у процесі перевірки є співвідношення теоретичних та практичних завдань.

Слід відмітити вміння учнів триматися під час відповіді як з місця, так і біля дошки, звер­нутися до вчителя, доповнити чи поправити відповідь товариша.

5. Оцінювання роботи учнів проводилося відповідно до крите­ріїв, об’єктивно й аргументовано. Отримані учнями бали виставлено в щоденники.

Позитивним у роботі вчителя з учнями на етапі усвідомлення матеріалу є те, що він дає час на обдумування, використовує різ­ні форми роботи та  види на­очності.

     Упродовж уроку знання застосовувались у вправах, учні зробили значний крок на шляху розвитку. Навчання здій­снювало вплив на розвиток і ви­ховання школярів, тому що учитель враховував навчальні можливості
кожного з них. Урок сприяв роз­витку кожної дитини, її пам’яті, мислення, волі, ефективно орга­нізовувалась пізнавальна діяль­ність школярів.

Майстерність учителя вияв­лялася у тому, що знання, набу­ті учнями на попередніх уроках, вдало застосовуються і надалі, повторення оптимально спів­відноситься з вивченням ново­го матеріалу таким чином, що для цього не потрібно спеціаль­но виділяти час. Систематич­на робота вчителя в даному на­прямку дасть змогу повторюва­ти учнями матеріал без завдань для домашнього повторення за підручником.

Весь клас працював активно і з інтересом.

6. Заслуговує на увагу робота з вироблення культури навчальної праці, У кожного на парті є все необхідне. У результа­ті,  при зміні одного виду роботи на інший не витрачається доро­гоцінний час. Записи в зошитах, на дошці ведуться чітко й акурат­но. Постійно організовується ро­бота школярів з навчальним під­ручником.

7. З точки зору виховного впли­ву уроку, перш за все треба відмі­тити особистість учителя. Спокій­ний тон, уважне і добре ставлення до учнів у поєднанні з вимогливіс­тю, манера звертатися до класу, витримка – усе це передається дітям і слугує еталоном людських стосунків. Вихованню учнів спри­яли засоби навчання, а саме есте­тика їхньої форми і змісту. Вияв­ленню творчого потенціалу шко­лярів сприяли вдало застосовані методи і форми роботи. Урок відзначається свідо­мою робочою дисципліною.

8. Продумано і своєчасно дано домашнє завдання. Зміст його ви­пливає із усього ходу уроку і но­сить творчий характер, активізує учнів самостійно робити виснов­ки, поглиблювати і завершувати роботу, розпочату на уроці (вдо­сконалення вмінь, підготовка до оволодіння знаннями в класі, спостереження над предметами та явищами природи і праці, за­доволення і розвиток багатогран­них інтелектуальних запитів). Учитель зробив потрібні роз’яс­нення щодо виконання завдання і перевірив рівень розуміння ходу його виконання учнями, попере­див учнів про можливі труднощі під час виконання завдання та дав  рекомендації щодо  подолання.

     Задаючи читати матеріал за під­ручником, педагог дає питання, над якими, читаючи, треба поду­мати. Задані практичні завдання орієнтовані на застосування, по­глиблення знань, учитель показує, як треба зіставляти, осмислювати теоретичні закономірності з ви­конанням даного завдання (що аналогічна робота виконувалась у класі). Суттєву роль відіграє індивідуалізація домашнього за­вдання –  це доводить, що вчи­тель вивчає можливості, здібності кожної дитини.

9. На уроці створено належні матеріальні, морально-психоло­гічні, гігієнічні, естетичні умови. Урок проходить у чистому, добре провітреному класі    .Заняття проведено в досить високому темпі, раціонально ви­користано кожну хвилину.

Мети уроку досягнуто.

10. Заняття має логічне завер­шення: проводиться перевірка за­вдань, які дано учням перед йо­го початком. Висновки з уроку робить учитель. Прийоми мотивації та організації навчальної роботи учнів упродовж уроку сприяють створенню такої ситуа­ції, при якій учні відчувають за­доволення від своїх успіхів у на­вчанні (“ситуація успіху”). Зміст уроку сприяв розвитку в учнів інтересу до навчання. Активна ро­бота учнів у ході уроку дозволяє зробити висновок про те, що ма­теріал з теми засвоєно. Звертає на себе увагу кропітка, продумана, здійснювана з уроку в урок підго­товка вчителя та учнів до активної роботи, система роботи педагога з підготовки учнів до тематичного оцінювання.

         11. Урок проведено відповідно до обгрунтованого, чіткого плану, складеного вчителем у процесі підготовки до нього. Він оптимально коригується учителем відповідно до обставин.

         Враження від уроку позитивні. Загальна оцінка результативності уроку – відмінно.

  

Аналіз відвіданого уроку  

Тема уроку: Різноманітність птахів.

Мета уроку: формувати в учнів знання про видове різноманіття птахів; розвивати вміння використовувати отримані знання на практиці. 

   Тип уроку: комбінований.

   Структура уроку: 

Дії вчителя	Дії та реакція учнів
І. Організаційна частина. 1. Привітання учнів. Емоційна підтримка учнів.	Учні емоційно спокійні, готові до уроку.
ІІ. Актуалізація опорних знань. 1. Біологічний диктант по темі  «сезонні явища у житті птахів».	1. Зосереджуються, обдумано записують відповіді.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.  Повідомлення про значення різноманіття птахів.	Учні проявляють інтерес і готовність слухати.
ІV. Вивчення нового матеріалу. 1.Розповідь учителя з використанням презентації. 2. Робота у зошиті. 3. Постановка проблемного запитання щодо біологічної доцільності видового різноманіття птахів.	1. Уважно слідкують за поданням матеріалу. 2.Переключаються на письмову роботу. 3.Висувають аргументовані версії.
V. Закріплення матеріалу. Вправа: в однієї половини учнів класу лежать аркуші із запитаннями, а в іншої половини – відповідями на них. Перша половина читає запитання, а інші мають знайти правильну відповідь, швидко підняти руку і зачитати.	Активно виконують завдання.
VІ. Домашнє завдання	Параграф 39. Пошукове завдання: порівняти загальні особливості птахів різних видів.

    1. Урок за типом засвоєння нових знань.

Чіткість його визначається ло­гічним взаємозв’язком окремих структурних частин, які опти­мально витримані за часом, мають свою мету та зміст і відзначаються логічною завершеністю. Це під­тверджує достатню культуру пе­дагогічної праці. Раціонально, вдумливо і дидак­тично грамотно визначена основна мета уроку, вона чітко випливає зі змісту навчального матеріалу, від­повідає віковим і інтелектуальним особливостям учнів класу та несе в собі інформацію про кінцевий результат уроку.

Відповідно до місця уроку, основної мети та завдань окремих його частин, які чітко формулю­ються перед учнями та узгоджу­ються з їхнім особистим досвідом, тип вибрано правильно. З ураху­ванням особистісно орієнтованого підходу до навчання вчитель на­дає перевагу гнучкій (або стійкій) структурі уроку.

Уміло проводиться мотива­ція навчальної діяльності учнів на всіх етапах уроку, що сприяє збудженню їхнього інтересу до вивчення нової теми, творчої ді­яльності.

Зміст уроку повністю відпові­дав вимогам навчальної програми та меті поставлених завдань.

Кваліфіковано реалізовано  принципи навчання.

2. Свідомому засвоєнню ново­го матеріалу слугувало методич­но правильно організоване повто­рення раніше вивченого матеріалу та актуалізація опорних знань, умінь і навичок учнів.

Належним чином було про­ведено перевірку домашнього за­вдання. Оптимально використано час на цю роботу. Перевірка знань учнів характеризується чіткістю мети. Опитування мало науковий характер, що в першу чергу обу­мовлювалося вмінням виправляти помилки в ході відповіді та залу­ченням до цієї роботи учнів.

       Робота з вивчення нового ма­теріалу характеризується кон­кретністю й чіткістю реалізації основних завдань уроку. Виклад нового матеріалу відзначається логічністю, умілим виділенням головного, істотного. Учитель розкриває зміст теми цікаво, до­ступно, з наукових позицій, ви­користовує останні досягнення. Новий матеріал вивчається в процесі самостійної роботи, яка носить творчий пошу­ковий характер. Це сприяє розви­тку в учнів самостійності, допит­ливості, здатності встановлювати певні закономірності. До осно­вних висновків учні приходили самі, а вчитель при цьому зберігав керівну роль.

Педагог уміло пов’язує мате­ріал теми з життям, виробничим оточенням і робить це так, що цей зв'язок випливає зі змісту вивче­ного матеріалу та  є його логічним продовженням.

У ході подання нового мате­ріалу проводиться безпосередня перевірка якості розуміння його учнями. Засвоєння нового мате­ріалу школярами на уроці є опти­мальним.

Постановка вчителем питань стимулює розвиток розумових сил, не налаштовує на заучування, активізує думки, виховує інтерес до навчання. Питання, які ставить учитель, вимагають вдумливого читання, розуміння та осмислен­ня матеріалу, але не його механіч­ного заучування. Учитель направ­ляє хід думки учнів таким чином, щоб вони активно, зосереджено намагались побачити невидиме, зрозуміти приховане, розглянути незвичайне у звичайному, у тому, що зустрічається на кожному кро­ці (розумова активність). Види роботи відповідали віковим осо­бливостям учнів, дозволили вчи­телю активізувати навчальну їхню діяльність, що в кінцевому під­сумку було результатом того, що учні були не пасивними слухача­ми, а активними учасниками.

         Використання різних видів робо­ти сприяло зниженню втомленості учнів у процесі роботи. Це позитивна сторона уроку, глибоко продумана вчителем.

3. Оптимально організовано самостійну роботу учнів під ке­рівництвом учителя з урахуван­ням рівня їхніх навчальних мож­ливостей. Самостійна пошукова діяльність учнів на уроці забезпе­чувалася в процесі співпраці вчи­теля та школярів. Колективна робота учнів уміло поєднується з виконанням індивідуальних диференційова­них завдань.

4. Використання наочності та технічних засобів навчання, їх застосування дозво­лило не тільки доступно викласти новий матеріал і закріпити його,
але і зекономити час на вироблен­ня практичних умінь і навичок в учнів на самому уроці. Ви­користання технічних засобів і за­собів наочності допомогло учням глибше проникнути в суть вивче­ного матеріалу.

Запитання вчителя до учнів ак­тивізували їх до самостійних су­джень і практичних дій, направ­ляли на доказову відповідь. Це сприяло більш повній реалізації на уроці принципу виховуючого та розвиваючого навчання. Протя­гом уроку (у процесі опитування) учи­тель добився від своїх учнів гра­мотної  і повної відповіді, точних  формулювань.

Педагог пропонує не лише від­творити пройдений матеріал, але і виділити із нього найбільш іс­тотне, підтвердити практичні на­вики теоретичними положеннями. Доповнює і поглиблює відповіді учнів, стимулює їх на активне, свідоме засвоєння матеріалу по­становкою цілого ряду запитань. Оптимальним у процесі перевірки є співвідношення теоретичних та практичних завдань.

Слід відмітити вміння учнів триматися під час відповіді як з місця, так і біля дошки, звер­нутися до вчителя, доповнити чи поправити відповідь товариша.

5. Оцінювання роботи учнів проводилося відповідно до крите­ріїв, об’єктивно й аргументовано. Отримані учнями бали виставлено в щоденники.

Позитивним у роботі вчителя з учнями на етапі усвідомлення матеріалу є те, що він дає час на обдумування, використовує різ­ні форми роботи та  види на­очності.

     Упродовж уроку знання застосовувались у вправах, учні зробили значний крок на шляху розвитку. Навчання здій­снювало вплив на розвиток і ви­ховання школярів, тому що учитель враховував навчальні можливості
кожного з них. Урок сприяв роз­витку кожної дитини, її пам’яті, мислення, волі, ефективно орга­нізовувалась пізнавальна діяль­ність школярів.

Майстерність учителя вияв­лялася у тому, що знання, набу­ті учнями на попередніх уроках, вдало застосовуються і надалі, повторення оптимально спів­відноситься з вивченням ново­го матеріалу таким чином, що для цього не потрібно спеціаль­но виділяти час. Систематич­на робота вчителя в даному на­прямку дасть змогу повторюва­ти учнями матеріал без завдань для домашнього повторення за підручником.

Весь клас працював активно і з інтересом.

6. Заслуговує на увагу робота з вироблення культури навчальної праці, У кожного на парті є все необхідне. У результа­ті,  при зміні одного виду роботи на інший не витрачається доро­гоцінний час. Записи в зошитах, на дошці ведуться чітко й акурат­но. Постійно організовується ро­бота школярів з навчальним під­ручником.

7. З точки зору виховного впли­ву уроку, перш за все треба відмі­тити особистість учителя. Спокій­ний тон, уважне і добре ставлення до учнів у поєднанні з вимогливіс­тю, манера звертатися до класу, витримка – усе це передається дітям і слугує еталоном людських стосунків. Вихованню учнів спри­яли засоби навчання, а саме есте­тика їхньої форми і змісту. Вияв­ленню творчого потенціалу шко­лярів сприяли вдало застосовані методи і форми роботи. Урок відзначається свідо­мою робочою дисципліною.

8. Продумано і своєчасно дано домашнє завдання. Зміст його ви­пливає із усього ходу уроку і но­сить творчий характер, активізує учнів самостійно робити виснов­ки, поглиблювати і завершувати роботу, розпочату на уроці (вдо­сконалення вмінь, підготовка до оволодіння знаннями в класі, спостереження над предметами та явищами природи і праці, за­доволення і розвиток багатогран­них інтелектуальних запитів). Учитель зробив потрібні роз’яс­нення щодо виконання завдання і перевірив рівень розуміння ходу його виконання учнями, попере­див учнів про можливі труднощі під час виконання завдання та дав  рекомендації щодо  подолання.

     Задаючи читати матеріал за під­ручником, педагог дає питання, над якими, читаючи, треба поду­мати. Задані практичні завдання орієнтовані на застосування, по­глиблення знань, учитель показує, як треба зіставляти, осмислювати теоретичні закономірності з ви­конанням даного завдання (що аналогічна робота виконувалась у класі). Суттєву роль відіграє індивідуалізація домашнього за­вдання –  це доводить, що вчи­тель вивчає можливості, здібності кожної дитини.

9. На уроці створено належні матеріальні, морально-психоло­гічні, гігієнічні, естетичні умови. Урок проходить у чистому, добре провітреному класі    .Заняття проведено в досить високому темпі, раціонально ви­користано кожну хвилину.

Мети уроку досягнуто.

10. Заняття має логічне завер­шення: проводиться перевірка за­вдань, які дано учням перед йо­го початком. Висновки з уроку робить учитель. Прийоми мотивації та організації навчальної роботи учнів упродовж уроку сприяють створенню такої ситуа­ції, при якій учні відчувають за­доволення від своїх успіхів у на­вчанні (“ситуація успіху”). Зміст уроку сприяв розвитку в учнів інтересу до навчання. Активна ро­бота учнів у ході уроку дозволяє зробити висновок про те, що ма­теріал з теми засвоєно. Звертає на себе увагу кропітка, продумана, здійснювана з уроку в урок підго­товка вчителя та учнів до активної роботи, система роботи педагога з підготовки учнів до тематичного оцінювання.

         11. Урок проведено відповідно до обгрунтованого, чіткого плану, складеного вчителем у процесі підготовки до нього. Він оптимально коригується учителем відповідно до обставин.

         Враження від уроку позитивні. Загальна оцінка результативності уроку – відмінно.